Жив був поет колись у нас,
Писав він вірші без прикрас
Про долю нашого народу,
Про Україну, про природу.
Мав віру в світле майбуття,
За правду він поклав життя.
Відтак горить в серцях зоря,
Шанують пам'ять кобзаря.
Де лани переходять в діброви,
Де калина червона й волошок поля
Розквітає моя Україна,
Мила серцю моєму земля.
Берізку я люблю,
Берізку лісову.
Берізка моя мила,
Ти ніжна і красива.
Ось настали холоди,
Але ти ніжна, як завжди.
І хоч жовтіють твої віти,
Тобі завжди радіють діти.